МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” ЗВІТ З ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 3 З КУРСУ: “ МЕРЕЖЕВІ ОПЕРАЦІЙНІ СИСТЕМИ ” НА ТЕМУ: “ РЕАЛІЗАЦІЯ СПОСОБІВ ВИРІШЕННЯ ІМЕН ” Виконав Ст. гр. ІБ-42 Львів 2009 КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ В операційних системах, котрі початково розроблялися для локальних мереж, таких як Novell NetWare, Microsoft Windows або IBM OS/2, користовачі завжди працювали зі символьними іменами комп’ютерів. Оскільки локальні мережі складалися з невеликого числа комп’ютерів, застосовувалися для їх ідентифікації так звані “плоскі” імена, які складалися з послідовності символів, не розділених на частини (наприклад: NW_1, mail2, WS212_1, і т.д). Для встановлення відповідності між символьними іменами комп’ютерів і MAC-адресами у цих операційних системах застосовувався механізм широкомовних запитів. Так, широкомовний спосіб вирішення імен реалізований у протоколі NetBIOS (Network Basic Input/Output System), на якому було побудовано більшість локальних ОС. Для стеку TCP/IP, розрахованому в загальному випадку на роботу у великих територіально розподілених мережах, подібний підхід виявився неефективним (хоча, з метою вирішення проблеми об’єднання в один цих двох протоколів, Internet Engineering Task Force (IETF) випустила серію стандартизуючих документів під назвою RFC 1001 і 1102, які описують роботу NetBIOS над TCP/IP. З тих пір пакет цих документів є відомий під іменем NetBIOS над TCP/IP або NBT (У цьому випадку існує метод прив’язки імені NetBIOS до конкретної IP-адреси. Цей процес називається визначенням імені і може вирішуватися двома способами: а) кожен комп’ютер повинен передати запросившому свою IP-адресу, після одержання широкомовного запиту на своє NetBIOS ім’я; б) використовувати NBNS (NetBIOS Name Server) для розпізнавання імен NetBIOS в IP-адрес). У великих мережах (які складаються з великої кількості мереж та підмереж) можливість всезагальної широкомовних запитів не підтримується, тому потрібен інший спосіб вирішення символьних імен. Доброю альтернативою широкомовних посилань є застосування централізованої служби, яка б підтримувала відповідність між різними типами адрес усіх комп’ютерів мережі. Наприклад, компанія Microsoft для своїх корпоративних ОС розробила централізовану службу WINS (Windows Internet Name Service), які підтримує базу даних NetBIOS імен і відповідних їм IP-адрес. У процесі розростання INTERNET і, відповідно, збільшення кількості вузлів виникла необхідність масштабованого рішення для вирішення імен. Таким рішенням стала централізована служба DNS (Domain Name System – Система Доменних Імен), яка базується на розподіленній базі відображення “доменне ім’я – IP-адреса”. Служба DNS використовує у своїй роботі DNS-сервери і DNS-клієнти. DNS-сервери підтримують розподільну базу відображень, а DNS-клієнти звертаються до серверів зі запитами щодо вирішення доменного імені в IP-адресу. У доменній системі імен розрізняють короткі імена, відносні імена і повні доменні імена. Коротке ім’я – це ім’я кінцевого вузла мережі (хоста чи порта маршрутизатора). Відносне ім’я – це складене ім’я, яке починається з деякого рівня ієрархії, но не найвищого. Повне доменне ім’я включає складові усіх рівнів їєрархії. Пошук адреси по доменному імені Коли Ви користуєтеся ім'ям, наприклад, mx.ihep.su, комп'ютер повинний перетворити його на адресу. Для цього він починає запитувати поміч у DNS-серверів. Це вузли, робітники машини, що володіють відповідною базою даних, у число обов'язків яких входить обслуговування такого роду запитів. DNS-сервер починає опрацювання імені з правого його кінця і рухається по ньому вліво, тобто спочатку провадиться пошук адреси в найбільшій групі (домене), по...